Аналіз трендів розвитку Європейського дослідницького та інноваційного простору

Резюме

Новий старт Європи

Конференція 2015 року – новий старт Європи: Відкриття ERA Інновацій стала переломним етапом для нової наукової та інноваційної політики Європи. Було визначено на основі опитування 20 % дослідників Європи що побудова Європейського дослідницького простору відбулася, а його переваги є суттєвими. Декларація між стейкхолдерами визначила необхідність переходу до реалізації дорожньої карти ERA 2015-2020 на національному рівні та її використання для вирішення глобальних викликів та розвитку інновацій в промисловості на основі імплементації нової парадигми Відкриті інновації, Відкрита наука, Відкритість до світу. Була визначена важлива роль Структурних фондів ЄС для зменшення технологічного розриву між країнами в сфері досліджень.

Сценарії розвитку ЄДП

В 2015 році був завершений проєкт VERA , який розглядав чотири можливі сценарії реалізації спільного Європейського дослідницького простору до 2030 року в залежності від зовнішніх умов, наявності кризових явищ в економіці, екології та соціального розвитку. Були розглянуті відповідні можливі дії основних стейкхолдерів та варіанти спільного управління, які можуть вплинути на реалізацію основних пріоритетів ERA. В незалежності від вибраного сценарію розвиток європейських дослідницьких інфраструктур є необхідним спільним пріоритетом. Реалізація всіх інших пріоритетів залежить від певного сценарію. Другий сценарій відповідає в цілому сучасній політиці Євросоюзу, яка може забезпечити конкурентоспроможність ЄС з іншими сучасними інноваційними центрами щодо  розвитку промисловості та вирішення соціальних проблем, а також отримати необхідні переваги завдяки масштабу Європи. Перший сценарій відповідає приходу до влади транснаціональних компаній, що призведе до розпорошення ресурсів та дублювання зусиль, а отже і закриття проєкту європейський дослідницький простір. В цілому перший сценарій відповідає сучасній Україні, але ще без високотехнологічних галузей, що опікуються транснаціональними корпораціями. Третій та четвертий сценарії відповідають глобальним кризовим явищам, що охоплюють всі сфери життя та повній децентралізації системи управління через тотальну недовіру до органів влади. Brexit є одним з таких проявів.

Розвиток системи управління та координації Європейським дослідницьким та інноваційним простором.

Побудова ЄДП в Лісабонській стратегії відбувалася на основі впровадження Методу відкритої координації, який потребує активних спільних дій країн ЄС та стейкхолдерів. Основними складовими цього методу є формування спільних цілей, інструментів моніторингу ступенів досягнення спільної мети на основі взаємного оцінювання та використання найкращих практик. Такий метод потребує змін адміністративного управління, який отримав назву комітологія і з успіхом впроваджується для розвитку ЄДП. Рішення комітетів, які складаються з делегатів країн, мають таку саму силу, що і рішення Єврокомісії, а отже потребують знаходження компромісу для спільного поступального руху до узгодженої мети. На даний момент ЄДП координується 8-ма такими комітетами, що підпорядковуються Раді з Конкурентоспроможності. Для підтримки роботи делегатів в кожній країні формуються експертні ради, що віддзеркалюють напрями роботи на Європейському рівні, які можуть бути сформовані в Україні при Національній раді з питань науки та технологій. Цікавим аналогом такої взаємодії на глобальному рівні є запропонований ООН Механізм сприяння розвитку технологій. Система взаємодії експертних рад на національному рівні може відбуватися за схемою Ради Європи 2009 року, яка була запропонована для спільного прийняття рішень на всіх етапах підготовки ЄДП та його впровадження між поза урядовими громадськими організаціями та виконавчою владою.

Зміна в системах оцінювання ефективності фінансування досліджень.

Незважаючи на існування Закону Гудхарта в економіці, щодо спотворення дійсності при одночасному використанні певного показника для його кількісного вимірювання та для визначення його в якості цілі діяльності, використання бібліометрії для визначення ефективності досліджень та надання фінансування набрало масового використання тільки нещодавно. З 2011 року Європейська наукова фундація (ESF) видала підручник з найкращих практик проведення оцінювання при щорічному та довгостроковому фінансуванні досліджень та дослідницьких інфраструктур. Найбільш розвинуті економіки Європи продемонстрували підхід для оцінювання, що заснований на участі міжнародної експертизи якості досліджень яка використовується в методиках при базовому фінансуванню в наукових асоціаціях Німеччини та університетах Великобританії. Результатом цього стало оприлюднення в 2015 році Лейденського Маніфесту з 10 –тю обмеженнями використання бібліометрії при базовому та проєктному оцінюванні.

Лундська декларація 2009 та 2015 років.

Проблеми створення спільної дослідницької мережі для вирішення глобальних викликів, а також досвід впровадження Стратегії Європейських ініціатив спільного програмування призвели до необхідності присвятити відповідний форум в Лунді та прийняти спільну декларацію в 2009 році щодо спільної мети для розвитку ЄДП. Ця декларація стала основою для розробки та прийняття нової рамкової програми співробітництва Горизонт 2020. Побудова ЄДП, впровадження нової парадигми з відкритих інновацій, відкритої науки та відкритості до світу призвели до необхідності оновити Лундську декларацію в 2015 року та закликати до впровадження чотирьох нових пріоритетів: вирівнювання політик, передових досліджень з використанням передової дослідницької інфраструктури, глобальної кооперації та досягнення впливу на вирішення глобальних викликів. Впровадження відповідних заходів до національних програм реформ наукового та інноваційного простору країн ЄС та Асоційованих країн має пришвидшити використання ЄДП для вирішення глобальних викликів.

Розвиток Європейських дослідницьких інфраструктур.

В 2016 році відповідний комітет ЄДП (ESFRI) представив оновлену дорожню карту Європейських дослідницьких інфраструктур 2016, в якій представлено 29 інфраструктур в ранзі віх та 21 інфраструктуру в ранзі проєктів на різних стадіях розвитку. На сьогодні та на протязі двох років на етапі оперативної діяльності діють 22 дослідницькі інфраструктури, з яких 18 – у формі ERIC, яка до цього часу не визнана в Україні. Форма ERIC була прийнята в 2009 році ЄС для спрощення процедури утворення міжурядових та міжнародних організацій без участі Парламентів країн на етапі входження в консорціум дослідницької інфраструктури. В 2013 році ЄС розширив права Асоційованих країн щодо можливості керувати ERICом та можливості розміщення в цих країнах штаб-квартири інфраструктури. Європейські дослідницькі інфраструктури розширюють свою діяльність на надання сервісів для досліджень, навчання та інноваційного розвитку, що призводить до формування центрів компетенції та створення критичної маси дослідників та малих підприємств для відкриттів, вирішення глобальних викликів та розвитку інновацій в промисловості. Сучасний розвиток дослідницьких інфраструктур неможливий без формування власної е-інфраструктури або використання загальної е-інфраструктури для досліджень. В 2016 році комітет з е-інфраструктур (e-IRG) оновив дорожню карту з розбудови е-інфраструктур Спільноти, що використовує гібридні грід та клауд технології для обчислень та розподіленої системи сталого зберігання даних для їх повторного використання дослідниками. З п’яти найпоширеніших е-інфраструктур Європи Україна на технологічному рівні співпрацює з двома – EGI та GEANT, але не достатньо використовує їх можливості для вирівнювання наукової та технологічної політики в цьому напрямі, а національні е-інфраструктури не відповідають необхідному рівню технологічної готовності для надання сервісів.

Впровадження парадигми Відкрита наука з 2013 по 2017 роки.

В розділі наведено перебіг подій щодо концепції, назви Відкрита наука та її визначення з 2013 до 2014 року, коли за опитуванням наукової спільноти було прийнято остаточне рішення. Відкрита наука як спосіб використання спільнотою е-інфраструктур для досліджень через впровадження нових інструментів з обробки даних, відкритості досліджень та масового співробітництва. В 2015 році, в якості головних інструментів Відкритої науки, Єврокомісаром були визнана Європейська хмара відкритої науки (інфраструктура) та концепція цілісності досліджень. Розробка порядку денного відкритої науки в лютому 2016 року була доповнена 12 заходами з її впровадження до яких закликала Амстердамська конференція у другій половині року. Роздуми щодо управління системою відкритої науки привели стейкхолдерів до розвитку парадигм Відкритої науки Спільноти та е-інфраструктури Спільноти . Паралельно, розвиток Стратегії цифрового ринку, в рамках Цифрового порядку денного Європи, підтримав розбудову Європейської хмари відкритої науки та Європейської інфраструктури даних, запропонувавши реалізувати Європейську хмарну ініціативу, яка має забезпечити е-інфраструктурою 1,7 млн. дослідників та 70 млн. фахівців ЄС.

Впровадження парадигми Відкритих інновацій з 2013-2017 роки.

З 2013 року Євросоюз, на основі парадигми, розвинутої в Гарвардській школі з економіки Майклом Портером, фахівцем з розвитку інноваційних кластерів, щодо переваг створення спільної цінності як розвиток нового капіталізму, розвинув нову парадигму інноваційного  розвитку Відкритих інновацій 2.0. Ця парадигма є розвитком Відкритих інновацій, що була запропонована професором Каліфорнійского університету Г.Чесборо в 2003 році, для відкритих інноваційних екосистем та моделі взаємодії чотирьох спіралей. Така модель найкраще відповідає інноваційному потенціалу в різних країнах ЄС для їх взаємного доповнення та створення необхідної критичної маси дослідників, ресурсів, користувачів, спільної системи управління та венчурного бізнесу для вирішення як глобальних викликів, так і інновацій в промисловості. Створення цифрового єдиного ринку та цифровизація промисловості все більше сприяє розвитку дослідницьких інфраструктур в якості створення широкого шляху від відкритої науки до відкритих інновацій 2.0. На цьому шляху ЄС намагається сформувати відкриті інновації в якості процедури для мас, замість мистецтва для обраних.

Європейський дослідницький та інноваційний простір та Світ.

Розвитку відкритої науки та відкритих інновацій присвячені були і форуми 2015-2016 років країн Організації співробітництва та економічного розвитку та країн G7. Прийняті відповідні декларації визначили ці парадигми в якості пріоритетного розвитку світу як для подолання технологічної нерівності між країнами, так і покращення медичного забезпечення, вирішення екологічних проблем. Форуми підкреслили необхідність фінансування фундаментальної науки та розвитку глобальних інфраструктур для спільного вирішення глобальних викликів, де слаборозвинуті країни мають відігравати значну роль в якості визначення проблем їх розвитку. На жаль Україна приймає участь в Організації співробітництв а та економічного розвитку тільки за розділом боротьби з корупцією.

Висновки

Країни ЄС пройшли довгий шлях узгодження національних політик та інтересів для побудови п”ятої ступені свободи: вільного обміну знаннями у різних формах (даних, дослідників, інфраструктур, технологій та навичок). Незважаючи на прискорений розвиток ІТ технологій, головними проблемами залишаються людські взаємовідносини на різних рівнях та способи формування масового співробітництва як між кордонами, так і в рамках державно-приватного партнерства. Приклад створення «інформаційного пулу» для розвитку інноваційної екосистеми в рамках Кремнієвої долини був доповнений глобальним розподіленим співробітництвом для відкриття бозона Хиггса в рамках ЦЕРНу. Останній приклад цікавий є тим, що створений для вирішення проблем фундаментальної науки, ЦЕРН опосередковано створив цілий спектр технологій від ІТ та медицини до промислових датчиків, а також нові механізми масового співробітництва та відкритості даних і повторного їх використання у співпраці. Україна, ставши у 2015 році асоційованою країною до рамкової програми з науково-технічного співробітництва, разом з доступом до відповідних фінансових ресурсів отримала можливість узгодити національну наукову політику для вільного обміну знаннями через обмін дослідників, створення спільної інфраструктури, обміну даних, технологій та навичок, а отже зменшити технологічний розрив з розвинутими країнами. Впровадження нової парадигми Відкриті інновацій, Відкрита наука, Відкритість до світу дозволяє Україні брати участь у відкритих європейських інноваційних екосистемах як для вирішення спільних глобальних викликів так і для спільної участі в ланцюгу створення доданої вартості у високотехнологічних галузях промисловості Цифрового єдиного ринку.

Аналітичний матеріал підготовлено у рамках проєкту № 51321 «Посилення впливу громадськості на євроінтеграційні процеси у сфері науково-технічного та інноваційного розвитку України», який виконує ГО «Агенція Європейських Інновацій» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту «Громадська синергія» (http://www.irf.ua/programs/eu/civicsynergy).

Автор: